Початок навчання в школі, перехід із початкової школи до середньої,
з середньої — у старшу справедливо вважають кризовими періодами.
Подібні перехідні періоди в житті й діяльності дітей висувають специфічні проблеми, які вимагають особливої уваги учителів, батьків, шкільних психологів тощо.
В учнів 1-х, 5-х, 10-х класів міняється їхнє соціальне оточення, нові
умови навчання й виховання висувають вищі вимоги до інтелектуального
й особистісного розвитку, до рівня сформованості в дітей навчальних
знань, умінь, навичок.
Адаптація (від лат. асіаріо — пристосовую) — динамічний процес
пристосування людини до змінних умов довколишнього середовища.
Адаптація в соціумі — засвоєння особистістю соціального досвіду
суспільства в цілому й досвіду того середовища, до якого ця особистість
належить.
Психологічна адаптація — це процес взаємодії особистості й середовища; особистість повинна враховувати особливості середовища й
активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних
потреб і реалізацію значимих цілей.
Процес пристосування до шкільних вимог і порядків, до нового оточення, до нових умов життя називається адаптацією до школи.
Основними факторами, які впливають на адаптацію в 1-х, 5-х, 10-х класах, є:
• нові умови навчання;
• зміна соціального статусу в класному колективі;
• збільшення навчального навантаження;
• фізіологічні зміни;
• психологічні новоутворення.
Фактори, які ускладнюють процес адаптації:
Проблеми у методах виховання в сім'ї, такі як:
- Неприйняття дитини.
- Відсутність єдиної системи вимог від батьків.
- Жорстоке або надто лояльне ставлення до дитини.
Психофізіологічні особливості дитини, включаючи:
· Слабкий тип нервової системи.
· Підвищена чутливість до емоцій.
· Перевага процесів збудження над процесами гальмування.
Недоліки у системі організації навчання, включаючи:
· Відсутність чітких вимог до учнів.
· Дезорганізованість серед педагогічного та учнівського колективів.
Особливості розвитку самої дитини, такі як:
· Недостатньо розвинена емоційно-вольова сфера.
· Слабка здатність до саморегуляції поведінки.
Загальні поради батькам першокласників
1. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте
образливих слів.
3. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ж ви
цю проблему не вирішили, — провини дитини у цьому немає.
4. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: там вона багато
працює, витрачає сили, потребує поповнення енергії. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть
кілька лагідних слів без подібних застережень: «Дивись, поводься гарно!»,
«Щоб не було поганих оцінок!» тощо. У дитини попереду важка праця.
6. Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте
їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9. Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте вислову: «Якщо ти будеш
добре вчитись, то...». Часом умови ставляться важкі — і тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи
дитини, її біль, її радощі.
13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим
буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14.Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось
турбує її: головний біль, поганий настрій. Найчастіше це об'єктивні
показники втоми, перевантаження.
15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть,
зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра
новий трудовий день — і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням.
Чекати ж якогось дива, радісних поривів душі, доброти треба терпляче,
відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.
Загальні поради батькам п’ятикласників.
1. Цікавтеся шкільним життям дитини, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте шляхи розв’язання конфліктів.
2. Повідомте класному керівнику про події, що відбулися в родині та вплинули на психологічний стан дитини. Обговоріть із класним керівником, практичним психологом зміни в поведінці дитини.
3. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, для цього запропонуйте описати вчителів, визначити їхні особливі риси.
4. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися по допомогу до класного керівника, практичного психолога.
5. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і запитувати про уроки тощо.
6. Не послаблюйте одразу контроль за учбовою діяльністю дитини, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Пам’ятайте, що головними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
7. Розмовляйте з дитиною про школу у вільний від домашніх справ час: запам’ятовуйте імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє; використовуйте їх надалі для того, щоб спілкуватися з дитиною на подібні теми.
8. Радійте успіхам дитини в школі та висловлюйте занепокоєність, якщо у неї не все вдається.
9. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання: демонструйте власну зацікавленість змістом домашніх завдань; допоможіть дитині з’ясувати запитання щодо виконання домашніх завдань; не підказуйте правильні відповіді під час розв’язання домашніх завдань, нехай дитина знайде їх самостійно; допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
10. З’ясуйте інтереси дитини, а потім встановіть їх зв’язок з навчальними предметами. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книжки: подарувати книжку, на основі якої вибудовано сценарій фільму.
11. Поспостерігайте, що дитина робить із задоволенням. Наприклад, танцює, грає у футбол або працює за комп’ютером.
12. Надайте дитині більше можливостей розвивати свої сильні сторони і таланти.
13. Дізнайтеся, як дитина ліпше засвоює матеріал: виконує практичні завдання, спостерігає за кимось (чимось) чи слухає когось? Допоможіть дитині навчатися, використовуючи свої сильні сторони.
14. Дозвольте дитині виконувати певну роботу по господарству. Це може додати їй упевненості в собі та дасть змогу відпрацювати певні навички.
15. Розподіліть завдання на маленькі кроки, похваліть зусилля дитини. Спілкуйтесь з батьками, чиї діти відчувають труднощі в навчанні. Батьки можуть надати Вам практичні поради та емоційну підтримку.
16. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосовувати знання, які вона здобуває в школі, і в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
17. Докладайте значних зусиль для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу вдома, коли в житті дитини відбуваються зміни: намагайтеся уникати великих змін чи порушень у домашній атмосфері; пам’ятайте, що спокій домашнього життя дасть змогу дитині ефективніше розв’язувати проблеми в школі.
18. Не встановлюйте покарань і заохочень, адже вони можуть зумовити виникнення емоційних проблем у дитини.
19. Налагодьте добрі стосунки з учителями-«предметниками» дитини: обмінюйтеся інформацією про успіхи дитини вдома та в школі.
